Вісім метрів під землею. Будівельники зводили залізничний термінал у бразильському Давінополісі, коли екскаватор натрапив на щось, що не мало жодного стосунку до залізобетону. Це були кістки. Не сучасні, не тваринні у звичному розумінні а рештки істоти, яка важила десятки тонн і рухалась по Землі за 120 мільйонів років до появи першого цеглинного заводу.
Так почалася історія Dasosaurus tocantinensis нового виду динозавра, який тепер переписує розділи палеонтологічних підручників. Його відкриття опубліковане у журналі Journal of Systematic Palaeontology, але набагато цікавіше те, що стоїть за науковими формулами: справжній детектив, де головними свідками виступають хвостові хребці, стегнова кістка завдовжки півтора метра та загадковий звязок між Південною Америкою та Європою.
Вісім метрів під землею
Давінополіс місто у штаті Мараньян на північному сході Бразилії. Там, де зараз прокладають дороги та залізничні колії, коли простягалися ліси, які португальські колонізатори називали «мараньян» густа заплутаність. Саме цей ландшафт дав назву регіону, а тепер і частину імені його найбільшого відомого динозавра.
Рештки виявили археологи, які моніторили будівельний майданчик за вимогами екологічного ліцензування. Спочатку кістки прийняли за належність до великих доісторичних ссавців, що жили поряд із давніми людьми. Але глибина занурення близько восьми метрів насторожила вчених. Потім стало зрозуміло: перед ними не плейстоценові гіганти, а щось із глибини часів, коли материки ще не розійшлися.
«З огляду на глибину близько восьми метрів я зрозумів, що це набагато давніше. Вік геологічної формації вже був відомий із попередніх досліджень і вказував на матеріал перехідного періоду від ранньої до пізньої крейди, приблизно 120 мільйонів років тому», каже Елвер Луїс Майєр, професор Федерального університету долини Сан-Франсіску (UNIVASF).
Майєр, який зазвичай вивчає ссавців четвертинного періоду значно молодших за цих гігантів опинився у центрі подій 2021 року. Тоді він працював у штаті Пара і зібрав міждисциплінарну групу фахівців. Скелет пройшов ретельну підготовку в Пара, а потім повернувся до Мараньяну. Сьогодні він зберігається у столиці штату Сан-Луїсі, у Державному центрі досліджень природної історії та археології.
Це найбільший відомий динозавр штату Мараньян. Раніше тут знаходили інші види, але значно менших наприклад, диплодокида Amazonsaurus maranhensis, який був удвічі коротшим і не належав до завроподів-гігантів. Для регіону, багатого на доісторичні знахідки, поява справжнього завропода стала справжньою сенсацією.
Іспанський родич
Dasosaurus tocantinensis належав до завропод тих самих довгошийних гігантів, яких ми звикли бачити у фільмах. Його довжина сягала 20 метрів. Для порівняння: це як два зчеплені трамваї або пять дорослих слонів, розташованих один за одним. Він був справжнім титаном крейдового періоду.
Але справжній сюрприз крився не в розмірах, а в родоводі.
Найближчий відомий родич цього бразильського велетня жив у тому, що нині є Іспанією. Це означає, що обидва тварини належали до спільної лінії, яка колись займала території, розділені сьогодні Атлантичним океаном. Дослідники вважають, що предки Dasosaurus tocantinensis потрапили до Південної Америки через Північну Африку десь між 140 та 120 мільйонами років тому. Тоді ці маси суходолу ще були зєднані в рамках суперконтиненту Гондвана.
Це відкриття підкреслює, наскільки мобільним був доісторичний світ. Землі, які ми тепер вважаємо окремими континентами, були лише кімнатами в одному величезному будинку, де гіганти вільно переходили з однієї кімнати до іншої. Звязок між бразильським та іспанським викопними ставить нові запитання про шляхи міграції древніх тварин і про те, як довго зберігалися ці «мости» між континентами, поки Атлантика не розділила їх остаточно.
Імя з лісу та річки
Назва нового виду це своєрідна географічна поема. Перша частина, Daso, походить від слова «ліс». Вона відсилає до деревного середовища регіону, яке колись вразило португальських колонізаторів своєю густотою. Друга частина tocantinensis вказує на річку Токантінс, біля східного берега якої і лежав майданчик будівництва.
Таким чином, навіть імя динозавра зберігає память про те, як виглядав ландшафт за мільйони років до появи людини, і про сучасну географію, яка допомогла його віднайти. Вчені називають це «лінгвістичною викопною» коли сама назва стає картою часу.
Секрет у кістках
Збережений скелет вражає своєю повнотою. Серед решток хвостові хребці, ребра, кістки стоп, руки та ніг, а також стегнова кістка завдовжки півтора метра. Для палеонтолога це справжня скарбниця інформації. Зазвичай знаходять фрагменти, які дозволяють лише приблизно уявити тварину. Тут же маємо відносно повний портрет 20-метрового гіганта.
Макс Лангер, професор Школи філософії, наук та літератури Рібейран-Прету при Університеті Сан-Паулу (FFCLRP-USP), який брав участь у дослідженні, пояснює:
«Оскільки скелет включає хвостові хребці, стегнову кістку завдовжки 1,5 метра, ребра, кістки стоп, руки та ніг, це вважається відносно повним зразком. Ми віримо, що на цьому ж місці ще залишаються додаткові рештки цього екземпляра, які належить розкопати».
Лангер координує проєкт «Дослідження різноманітності динозаврів крейдового періоду Південної Америки та повязаних з ними фаун», підтриманий FAPESP. Саме завдяки такій підтримці команда змогла провести не лише морфологічний, а й мікроскопічний аналіз.
Дослідники з Федерального університету Ріу-Гранді-ду-Норті Тіто Ауреліано та Алін Гіларді вивчили мікроструктуру кісток. Результат здивував: зразок поєднує риси зростання, притаманні стародавнім завроподам, із ознаками титанозаврів групи, близької до нововідкритого виду. Це свідчить про те, що деякі патерни росту та ремоделювання кісток зявилися в еволюції динозаврів раніше, ніж вважалося досі. А це, у свою чергу, може пояснити, як певні завроподи досягали таких неймовірних розмірів.
Ось що вдалося зясувати вченим завдяки аналізу решток:
- Довжина тіла близько 20 метрів, що робить його найбільшим відомим динозавром штату Мараньян
- Стегнова кістка 1,5 метра завдовжки, що вказує на масивну мускулатуру та вагу в десятки тонн
- Вік решток приблизно 120 мільйонів років, перехід від ранньої до пізньої крейди
- Мікроструктура кісток поєднує архаїчні та прогресивні риси, зміщуючи часову шкалу еволюції гігантизму
- Біогеографічний звязок найближчий родич мешкав на території сучасної Іспанії
Бетон і кістки
Історія Dasosaurus tocantinensis має ще один вимір соціальний. Вона нагадує про крихку рівновагу між прогресом і спадщиною. Будівництво доріг, карєрів і терміналів може знищувати викопні, але водночас воно відкриває шари породи, до яких учені ніколи б не дісталися традиційними методами.
Бразилія тропічна країна з густою рослинністю. Геологи та палеонтологи значною мірою залежать від людської діяльності, щоб розкопувати, оголювати породи і знаходити рештки. Якщо нанести на карту викопні місця Бразилії, побачиш мережу шосе та карєрів. Ці проєкти важливі для розуміння нашої спадщини. Але очевидно, що необхідний спеціалізований моніторинг і вилучення артефактів і це відбувається не завжди.
Майєр переконаний, що без тісної співпраці між будівельниками та науковцями багато знахідок назавжди зникнуть під шарами асфальту. Він закликає узгоджувати будівельні проєкти з федеральним законодавством про викопні, щоб сприяти новим відкриттям і водночас забезпечувати належне збереження спадщини.
Зараз дослідники ведуть переговори з будівельною компанією про повернення на місце розкопок. Додаткові рештки можуть розкрити більше про самого Dasosaurus tocantinensis та про всю групу динозаврів, до якої він належав. Кожна нова кістка це частина пазла, що зображує світ, де 20-метрові гіганти спокійно крокували між тим, що сьогодні є Лісабоном, Мадридом та Сан-Паулу.
А поки екскаватори готуються знову заглибитися в бразильський ґрунт, у Сан-Луїсі вже чекає стегнова кістка завдовжки півтора метра. Вона мовчить. Але вже розповіла вченим більше, ніж деякі цілі бібліотеки.
Про автора
