Десять років тому Шотландія заборонила донне тралення та днопоглиблення у морській заповідній зоні Саут-Арран. Результати сьогодні вражають.
Під водою розквітло не менше 1500 видів, критично важливих для здоров’я морського дна. Команда вчених з Convex Seascape Survey порівняла заповідну акваторію з сусідніми районами, де промисел продовжується, — і різниця разюча. У захищеній зоні знайшли вдвічі більше видів і втричі більше морських мешканців.
Морське дно живе
«Ці дна можуть здаватися порожніми, але це далеко не так,» — каже доктор Бен Гарріс з Ексетерського університету, один з керівників дослідження.
«Вони здатні відновлюватися під захистом, хоча й значно повільніше, ніж рибні спільноти. Тому потрібна тривала й сувора охорона, щоб реалізувати їхній повний екологічний потенціал.»
Справа в тому, що абост, який колись вважали безплідним, ховає під собою не лише багату фауну, але й суттєві запаси вуглецю. Цей «блакитний вуглець» — частина глобального вуглецевого циклу, і його збереження має величезне значення для клімату на планеті.
Морські організми швидко заселили захищені території — це видно з кількості видів та їхньої чисельності. А от вуглецеві запаси, порушені роками тралення, потребують набагато більше часу на відновлення.
Вчені сподіваються, що їхнє дослідження стане каталізатором змін. Хоча 17% територіальних вод ЄС мають статус захищених, лише мала частка поширює цей захист на саме морське дно. А саме там — під товщею води — ховається сила-силенна життя, яке варто берегти.
Про автора
