Уявіть: ви фотографуєте хвіст кита у водах Бразилії, а через 22 роки той самий кит з’являється біля берегів Австралії. Саме таку історію розповіли вчені — і вона змінила все, що ми знали про міграцію горбатих китів.
Два кити, які перетнули океан
Дослідники з Університету Гріффіта задокументували безпрецедентний випадок: двоє горбатих китів подолали понад 14 000 кілометрів відкритого океану між місцями розмноження у східній Австралії та Бразилії. Один із них встановив абсолютний рекорд — 15 100 кілометрів між зафіксованими спостереженнями.
Перший кит був сфотографований у затоці Герві-Бей, Квінсленд, ще 2007 року. Потім його бачили там само у 2013-му. А 2019-го він з’явився поблизу Сан-Паулу, Бразилія. Мінімальна відстань по прямій між цими точками — приблизно 14 200 км, це як від Сіднея до Лондона.
Рекорд, що чекав 22 роки
Другий кит подарував науковцям ще більш вражаючий результат. У 2003 році його зняли на банку Аброльйос біля узбережжя Баїї — головному «яслах» горбатих китів Бразилії. Тоді він плавав у жвавій компанії з дев’яти дорослих китів. А у вересні 2025-го той самий кит з’явився сам-самісінький у Герві-Бей. Двадцять два роки між зустрічами — і 15 100 кілометрів відстані.
«Ці кити були сфотографіані з різницею в десятиліття, різними людьми, у протилежних куточках світу, розділених двома океанами — і все ж ми можемо пов’язати їхню подорож», — зазначила Стефані Стак, співавторка дослідження та кандидатка наук Університету Гріффіта.
Фотографії, які об’єднали світ
Уся магія — у хвостах. Кожен горбатий кит має унікальний візерунок на хвостовому плавці, як відбитки пальців у людей. Дослідники порівняли 19 283 фотографії, зібрані з 1984 по 2025 рік у східній Австралії та Латинській Америці. Частина зображень надійшла від професійних науковців, частина — від волонтерів через платформу Happywhale.
Автоматична система розпізнавання зображень зробила перший відбір, а потім кожен потенційний збіг перевірили вручну. Кропітка робота, яка окупилася з лишком.
«Кожне фото наближає нас до розуміння біології китів — а цього разу допомогло розкрити одну з найдивовижніших подорожей, коли-небудь зафіксованих», — сказала докторка Крістіна Кастро, провідна дослідниця з Pacific Whale Foundation.
Чому важливі ці рідкісні подорожі
З майже 20 000 ідентифікованих горбатих китів лише двоє здійснили перехід між двома регіонами розмноження — це 0,01% від усіх записів. Але навіть такі поодинокі мандрівки відіграють ключову роль. Вони підтримують генетичне різноманіття популяцій і можуть переносити нові стилі «пісень» горбатих китів між океанами — так само, як музичні тренди поширюються серед людей.
Дослідження також підтверджує гіпотезу «Південноокеанського обміну»: кити з різних популяцій можуть зустрічатися на спільних годівельних ділянках в Антарктиці, а потім повертатися іншим маршрутом — ось так і опиняються на нових місцях розмноження.
Що далі? Вчені вважають, що зміна клімату може зробити такі переходи частішими: зсув антарктичної криги та розподілу криля змінюватиме звичні маршрути китів. Дослідження опубліковане у журналі Royal Society Open Science.
Про автора
