Півкілометра від форуму, у вологій низовині біля річки Вель, під шаром попелу та уламків лежала вілла, яка чекала на своє відкриття понад сімнадцять століть. Коли археологи зняли перший пласт, вони побачили те, чого не очікували.
Фреску в людський зріст.
На ній Ахіллес. Герой «Іліади», найшвидший із воїнів, чия доля була вирішена ще до народження. А поруч Деїдамія, жінка, яка полюбила його, перш ніж Троя забрала його назавжди. Імена написані прямо на стіні, чорним пігментом, як підпис художника до власного шедевра.
Місто далеко від Риму
Дурокорторум так римляни називали поселення на місці сучасного Реймса був одним із найважливіших центрів римської Галлії вже до II століття нашої ери. Форум, храми, громадські терми усе це давно відомо і задокументовано. Але передмістя залишалися террою інкогніта. Археологи знали, що центр Дурокорторума був політичним серцем регіону. Що ж ховалося на околицях залишалося здогадками.
Тепер здогадки змінилися фактом.
Національний інститут превентивної археології Франції (INRAP) розпочав розкопки будівлі, яку римляни називали б «домус» міський особняк для заможних. Фасад виходив на вулицю колоною колон принаймні дві з них археологи вже знайшли. Це не хатина ремісника. Це резиденція людини, яка хотіла, щоб місто знало: вона має статус.
Будівля згоріла. Пожежа знищила дерев’яні конструкції, обвалила стелі, перетворила житло на руїну. Але саме ця катастрофа виявилася несподіваним порятунком: шар уламків та попелу герметично закрив артефакти, захистивши їх від вологи та кисню двох головних ворогів будь-якої старожитності.
Четверта фреска у світі
Серед попелу лежали фрагменти стінного розпису від підлоги до стелі. Один шматок ніс ім’я Ахіллес, інший Деїдамія. Разом вони розповідали міф, який римляни знали напам’ять.
Пророкуванням було сказано: Ахіллес загине під Троєю. Мати, Фетіда, вирішила обдурити долю переодягнула сина дівчиною і відправила на острів Скірос, до жіночої общини жриць. Там він зустрів Деїдамію. Полюбив. Мав від неї сина. Але війна кликала.
Одіссей хитрий, як завжди прибув на Скірос під виглядом торговця. Розклав тканини, прикраси, а між ними щит і спис. Потім наказав своєму людині підняти фальшиву тривогу: нібито нападають вороги. Ахіллес, у жіночому вбранні, інстинктивно схопив зброю. Маска впала. Воїн був розкритий.
INRAP повідомляє: у світі відомо лише 4 фрески із зображенням саме цього епізоду. Три інші знаходяться в Італії у Аквілеї, Помпеях та Римі. Четверта тепер у Реймсі. За Альпами, за тисячі кілометрів від столиці імперії.
Срібні очі Марса
Фреска була не єдиним скарбом. Під тим же шаром попелу лежали бронзові статуетки маленькі шедеври, які господарі тримали, ймовірно, у домашньому святилищі.
- Марс бог війни. Його очі підкреслені срібними вставками. На щиті рельєфне зображення Капітолійської вовчиці, яка годує Ромула і Рема. На нагруднику голова Медузи. Реналь Бернаде, реставратор, очистив статуетку методом мікропескоструминної обробки і Медуза проступила крізь двотисячолітню патину.
- Бик на прямокутній основі. Очі також срібні. Вираз морди, за описом INRAP, надає йому «великої виразності» тварина виглядає живою, напруженою, готовою до стрибка.
- Богиня невстановленої ідентичності. У її образі зійшлися символи кількох божеств: жезл Геркулеса, змія, лев, шолом із зображенням сфінкса, корона, міська стіна і крила за спиною. Це не стандартна фігура. Це композит унікальне поєднання, яке може вказувати на локальний культ або особисту відданість власника вілли.
Якість виконання бездоганна. Срібні очі, рельєфні деталі, плавні лінії драперій. Це не серійне виробництво. Це робота майстра, який знав своє ремесло досконало.
Хто жив тут
Вілла розташована у вологій зоні біля річки. Не найпрестижніша локація, якщо судити за сучасними уявленнями. Але римляни мали інші критерії: вода це терми, це сади, це прохолода в спекотний галльський липень. Колонний фасад, фрески з міфологією, бронзові статуетки усе це говорить про одну річ.
Господарі були багатими.
Або самі римляни, або галли, які повністю перейняли римську культуру іншого варіанту INRAP не залишає. Рівень художнього смаку, вибір сюжетів, якість матеріалів усе вказує на людину, для якої римська ідентичність була не модою, а способом життя. Він знав Гомера напам’ять. Він розумів символи на щиті Марса. Він хотів, щоб його дім виглядав так, ніби стоїть не на березі Вель, а на схилах Палатину.
Якість статуеток та рідкісна багатість декоративного репертуару фарбових покриттів дому вказують на заможних власників, які були або самі римлянами, або ж дуже прив’язаними до римської культури.
Це слова офіційного комюніке INRAP. Сухі, академічні. Але за ними стоїть простий факт: на околиці Дурокорторума жив хтось, хто міг дозволити собі те саме, що й патриції на форумі Августа.
Що далі
Розкопки тривають. Фрески потребують делікатної консервації пігменти, які пережили пожежу, можуть не пережити контакт із сучасним повітрям. Статуетки пройшли першу очистку, але детальне вивчення попереду: хімічний аналіз сплавів, інфрачервона зйомка, 3D-моделювання. Богиня зі сфінксом і жезлом Геркулеса ще розповість своє ім’я або принаймні свої секрети.
Для Реймса це ще один шматок мозаїки. Місто, відоме своїм готичним собором, де коронували французьких королів, тепер може додати: а ще тут жили римляни, які замовляли фрески з Ахіллесом і тримали на полиці Марса зі срібними очима. За півкілометра від форуму. У вологій низовині біля річки.
Під шаром попелу, який колись був катастрофою, а став часоваю капсулою.
Про автора
