Х’юстон, 11 червня. Зал Центру космічних польотів імені Джонсона затихає. Голова NASA Джаред Айзекман тримає конверт. У ньому чотири прізвища, які визначать наступне десятиліття космічних досліджень. Він називає їх, і зал вибухає оплесками.
Ці люди полетять 2027 року на орбіту, щоб зробити те, що не робив жоден екіпаж до них. Вони стануть першими в історії, хто проведе подвійну серію стикувань із двома різними місячними посадковими апаратами прямо на навколоземній орбіті.
Місія Artemis III це не черговий візит на Міжнародну космічну станцію. Це два тижні в низькій навколоземній орбіті, під час яких екіпаж перевірить у польових умовах, чи здатні корабель Orion, надважка ракета SLS і посадкові модулі майбутнього працювати як єдиний організм. Від результатів цього експерименту залежить, чи відправлять наступну команду на Південний полюс Місяця у 2028-му і чи наблизиться людство до пілотованого польоту на Марс.
Чотири імені
Командир Ренді Бреснік у космосі втретє. Колишній полковник морської піхоти США, випускник військового коледжу The Citadel зі ступенем математика, він дебютував 2009 року на шатлі Atlantis, а згодом провів майже пів року на Міжнародній космічній станції як бортінженер і командир експедиції. У його активі понад 7 000 годин польотного часу на 95 різних типах літаків. Нині Бреснік курує розробку космічних систем для всієї програми Artemis і тепер особисто перевірить у невагомості те, що проєктував роками.
Пілот Лука Пармітано з Європейського космічного агентства (ESA) теж готується до третього польоту. Італієць, обраний ESA 2009 року, вперше побував на орбіті 2013-го, а 2019-го став першим представником своєї країни, який командував МКС. У нього за плечима ступінь із політичних наук та диплом льотчика-випробувальника. Загальний наліт понад 2 000 годин на 40 типах літаків.
Його призначення знакове.
Вперше астронавт ESA потрапляє до екіпажу Artemis.
Фахівець місії Френк Рубіо встановив рекорд США за тривалістю безперервного перебування в космосі 371 доба. Випускник Військової академії США в Вест-Пойнті та лікар за фахом, він поєднує досвід армійського авіатора, медика та космонавта. За плечима понад 28 років служби. Його колега Андре Дуглас летить уперше. Колишній береговий охоронець, він закінчив Академію берегової охорони США за спеціальністю механічна інженерія, а згодом отримав чотири дипломи вищого рівня, включно з докторським ступенем із системної інженерії в Університеті Джорджа Вашингтона. Він брав участь у рятувальних операціях і підйомі затонулих суден, а в Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса працював над автономними системами, космічними технологіями та підводними платформами.
Резервний член екіпажу Боб Хайнс, пілот місії Crew-4, полковник Повітряних сил США з понад 27-річним стажем інструктора, винищувача та випробувального пілота.
Разом ця команда має у сумі понад 9 000 годин наліту, п’ять вищих технічних освіт, медичний диплом і досвід рятувальних операцій на морі. Але головне усі п’ятеро починають навчання на системи Orion одразу після оголошення.
Подвійна стиковка
Сценарій місії нагадує орбітальний балет, де жоден крок не терпить помилки. Спочатку на орбіту виведуть випробувальний зразок посадкового модуля компанії Blue Origin він чекатиме там кілька тижнів. Потім із космодрому Кеннеді у Флориді стартує SLS найпотужніша ракета світу із капсулою Orion та чотирма астронавтами на борту.
Після виходу на орбіту та перевірки систем Orion наблизяться до модуля Blue Origin і вперше в історії програми Artemis здійснять стикування. Два кораблі залишаться з’єднаними приблизно дві доби. Екіпаж увійде всередину посадкового апарата, перевірить програмне забезпечення, протоколи зв’язку, двигуни, сенсори та системи життєзабезпечення. Інженери на Землі отримають потоки телеметрії, які покажуть, чи готовий апарат до роботи з людьми.
Потім капсула відстикується і чекає наступного партнера.
Через деякий час до неї приєднається випробувальний Starship від SpaceX. Ще одна стикування, ще один день інтенсивних тестів і демонстрацій. Лише після цього Orion поверне екіпаж додому із приземленням на парашутах у Тихому океані, де їх заберуть фахівці NASA та ВМС США.
Загальна тривалість місії близько двох тижнів. Хоча точний термін залежатиме від графіка запусків, точності зближення та успішності обох стикувань. Якщо все піде за планом, NASA отримає унікальний досвід координації кількох надважких ракет у стислі терміни саме такі навички знадобляться для майбутніх польотів на Місяць і далі.
Що перевірятимуть у невагомості
Під час стикувань екіпаж і інженери на Землі оцінюватимуть кілька критичних параметрів:
- Програмне забезпечення чи коректно Orion і посадкові модулі «розуміють» одне одного під час автоматичного зближення
- Зв’язок і телеметрія стабільність каналів передачі даних між трьома незалежними платформами
- Двигуни та сенсори точність маневрування при мінімальній відстані між кораблями
- Системи життєзабезпечення чи можуть астронавти безпечно переходити між Orion і модулями без втрати тиску чи живлення
Ці тести пройдуть у навколоземній орбіті, але їхній результат визначить, чи готові апарати до роботи біля Місяця, де немає можливості швидко повернутися додому.
Залізо під Канавералом
Поки астронавти опановують симулятори, інженери готують техніку. Цього літа планують з’єднати командний та службовий модулі Orion і встановити систему стикування, яка полетить уперше. Теплозахисний екран капсули проходить ультразвукову дефектоскопію кожен із блоків перевіряють окремо, шукаючи мікротріщини.
На стартовому майданчику 39B космодрому Кеннеді триває збірка ракети-носія SLS. Секцію з двигунами інтегрують із основною ступенем, а згодом встановлять чотири двигуни RS-25. Усі сегменти твердопаливних прискорювачів уже доставлені на базу. Модернізація мобільної стартової платформи йде за графіком. Створюють навіть спеціальний адаптер-проставку, яка замінить верхній ступінь для цієї конкретної місії.
Blue Origin і SpaceX паралельно будують пілотовані версії своїх місячних модулів. Обидві компанії виготовлять для Artemis III випробувальні зразки, які й візьмуть участь у орбітальних тестах. NASA передає обом партнерам десятиліття досвіду пілотованих польотів від проєктування до оцінки ризиків. Це справжній зразок державно-приватного партнерства, коли агенція дає знання, а індустрія швидкість і інновації.
Люди за штурвалом
Кожен член екіпажу приніс у програму щось унікальне. Бреснік знає апаратуру зсередини, бо сам допомагав її вдосконалювати. Пармітано обличчя міжнародної кооперації: його присутність означає, що Європа сідає за штурвал, а не обмежується роллю постачальника деталей. Рубіо довів, що людина може працювати в невагомості понад рік без критичних втрат здоров’я його медичний досвід тут безцінний. А Дуглас прийшов із берегової охорони, де звик вирішувати проблеми в умовах, коли за спиною лише океан, а попереду невідомість.
«Сьогодні ми робимо ще один сміливий крок у повернення людини на Місяць, сказав адміністратор NASA Джаред Айзекман. Artemis III продемонструє силу американських інновацій та міжнародного партнерства, перевірить складні операції зближення та стикування й наблизить технології, які колись виведуть нас далі в Сонячну систему».
Голова ESA Йозеф Ашбахер підкреслив європейський внесок: службовий модуль Orion, який живить капсулу електрикою, двигунами та паливом, це робота європейської промисловості. Призначення Пармітано, за його словами, відображає глибину європейської експертизи в пілотованих польотах. Європейці можуть пишатися тим, що їхній представник сидітиме у кріслі пілота під час найскладнішої місії десятиліття.
Що далі
Artemis III це місток між минулим і майбутнім. Вона спирається на успішний досвід Artemis II, завершений у квітні, і готує ґрунт для Artemis IV першої посадки на Південний полюс Місяця у 2028 році. Кожен запуск, кожна стикування і кожен повернений екіпаж додають знань, необхідних для того, щоб людина зрештою побачила Червону планету в ілюмінаторі власними очима.
У Х’юстоні кажуть, що це новий золотий вік досліджень.
Перші його герої вже відомі поіменно. І їхній старт за 20 місяців.
Про автора
