Чи замислювалися ви колись, які таємниці ховають глибини космосу? 13 лютого 2023 року науковці зафіксували надзвичайну подію глибоко під водами Середземного моря біля узбережжя Сицилії — найенергетичніший космічний нейтрино за всю історію спостережень. Ця частинка, енергія якої сягнула неймовірних 220 ПеВ, стала справжнім посланням із далекого космосу, яке вразило дослідників усього світу.
Цей нейтрино перевищив енергію раніше виявлених частинок більш ніж у десять разів, відкриваючи нову сторінку в астрофізиці. Найцікавіше, що детектор KM3NeT/ARCA, який зловив цей сигнал, на той момент був збудований лише на 10% — всього 21 лінія спостереження працювала під водою. Навіть у такому неповному складі прилад зміг зафіксувати те, що раніше здавалося неможливим!
Тепер команда дослідників на чолі з Мерієм Бендаман з інституту INFN у Неаполі опублікувала захопливу статтю в Journal of Cosmology and Astroparticle Physics. Вони припускають, що джерелом рекордної частинки стали блазари — надмасивні чорні діри, що викидають потужні струмені плазми просто у напрямку Землі. Використовуючи симуляцію AM3, науковці змоделювали популяції блазарів і переконалися, що їхні розрахунки узгоджуються з реальними даними з інших обсерваторій, зокрема IceCube та Fermi.
Оскільки поруч із цим нейтрино не знайшли жодних радіо-, рентгенівських чи гамма-сигналів, дослідники дійшли висновку, що частинка могла бути частиною дифузного фону. Це означає, що її джерелом стала не одна драматична подія, а ціла популяція надзвичайних космічних прискорювачів. Модель блазарів ідеально вписалася в усі відомі обмеження та спостереження, підтверджуючи правдоподібність цієї теорії.
Хоча для остаточного підтвердження потрібні додаткові дані, це відкриття вже надихає на нові космічні горизонти. Коли детектор KM3NeT буде повністю збудований, він зможе відкрити цілком нове вікно у всесвіт надвисоких енергій. Кожного дня людство робить ще один крок до розуміння того, як працюють найпотужніші двигуни нашого Всесвіту, доводячи, що для наукової цікавості немає ніяких кордонів.
Про автора
