Вівторок, аукціонний зал Christies у Лондоні. Стартова ціна два мільйони доларів. Лот, який обережно ставлять на підставку з темного оксамиту, пережив пять століть, чорну смерть, релігійні війни та десятки приватних бібліотек, не втративши ані сторінки.
Це Рукопис Лебоді один із трьох відомих у світі середньовічних манускриптів, що містять повний цикл легенд про короля Артура. І вперше за сімсот пятдесят років у нього зявляється реальний шанс стати надбанням не чергового замку чи сейфу, а публічної колекції музею чи університетської бібліотеки, де його зможе побачити кожен, хто підійде до вітрини.
Смарагд і золото
Книга збереглася настільки добре, що перші сторінки дивують навіть досвідчених кураторів. Перепліт обтягнутий смарагдовим оксамитом, а внутрішні мініатюри щедро тиснені золотою фольгою, яка блищить так само яскраво, як і в XIII столітті. Папір не пошкоджено вогкістю, чорнило не вигоріло, а пігменти залишилися насиченими. Для артефакту, створеного приблизно в 1270-х роках, це рідкісна вдача більшість манускриптів такої давнини або розсипалися на окремі аркуші, або втратили кольори в темних сховищах, де їх не торкалися століттями.
Усередині історії про лицарів Круглого столу, пошуки Святого Грааля, чарівника Мерліна та його витівки. Текст написаний старофранцузькою, мовою, якою тоді розмовляли аристократи Англії та Франції, для яких легенда про Артура слугувала кодексом честі, кохання та духовного пошуку. Рукопис поєднує романи про Гавейна, Ланселота, Галахада та інших героїв у єдиний наратив, що робить його особливо цінним для дослідників середньовічної літератури. В епоху, коли книги створювали вручну і кожен примірник був унікальним, такий збірник виступав водночас бібліотекою, художньою галереєю та джерелом моральних настанов для заможного читача.
Проте серед усіх артуріанських текстів цей примірник вирізняється однією унікальною деталлю.
Тут є історія, якої немає більше ні в одному з двох інших відомих манускриптів: Мерлін перетворюється на оленя. Цей епізод, ілюстрований невідомим майстром, досі залишається загадкою для літературознавців адже він не входить до канонічного циклу легенд і свідчить про те, що замовники манускрипту мали власне, особливе бачення міфу, можливо, замовивши додатковий сюжет спеціально для родинного читання біля каміна.
126 мініатюр
Кожна сторінка рукопису це витвір мистецтва. Разом ілюстратор створив 126 мініатюр, що супроводжують текст. На них лицарі в обладунках, прекрасні дами, чарівні замки, сцени битв і таємничі ритуали. Золото на одязі героїв, тлів і буквицях зберегло первісний блиск, незважаючи на те, що книгу передавали з рук у руки протягом століть і зберігали в різних кліматичних умовах.
За словами фахівців Christies, це один із найкраще збережених середньовічних манускриптів, що потрапляли на ринок за останні десятиліття. Його стан дозволяє вивчати не лише текст, а й техніку ілюмінування від тонких ліній до складних композицій із використанням лазуриту, карміну та золотої фольги. Для істориків мистецтва це нагода побачити, як працювала одна з найталановитіших майстерень Північної Європи, де кожен штрих наносився пензлем із волосся білки на спеціально підготовлений пергамент.
- 126 мініатюр золоте тиснення, лицарі, чарівники та сцени пошуку Грааля
- 750 років історії рукопис створено приблизно в 1270-х роках
- Унікальний сюжет Мерлін-олень, відсутній у двох інших відомих копіях
- Смарагдовий оксамит і золото перепліт та ілюстрації у первісному блиску
Хто такий Майстер
Ілюстратора досі не знають по імені. У науковому середовищі його називають «Майстер Льєзького Апокаліпсису» за знаменитими мініатюрами кінця світу, створеними в регіоні сучасної Бельгії. Його почерк розпізнають за однією характерною деталлю: чоловічі постаті на його малюнках мають маленькі червоні крапки в центрі щік.
Ця дивна, майже дитяча особливість робить роботи майстра миттєво впізнаваними серед сотень інших середньовічних ілюстраторів. І саме ці червоні крапки свідчення того, що Рукопис Лебоді вийшов із тієї ж майстерні, що й знаменитий апокаліптичний кодекс. Дослідники припускають, що майстер працював у Льєжі або його околицях, де тоді існувала потужна традиція книжкового мистецтва, що поєднувала французькі, фламандські та німецькі впливи. Техніка, яку він використовував, дозволяла створювати обємні, майже скульптурні обличчя на площині пергаменту, а золото накладали тонкими пластинами, щоб воно грало при свічковому світлі.
За даними Cambridge University Library, замовниками оригінального манускрипту були аристократи, ймовірно, жінки з родин, які захоплювалися артуріанськими романами. Книга створювалася не для храму чи університету, а для приватної бібліотеки заможного дворянського дому для вечірнього читання в камінній залі, коли свічки відбивалися в золотих буквицях і голос читця розповідав про пригоди лицарів.
«Це прекрасно ілюмінований рукопис, який містить чудові артуріанські історії, зображені в вишуканих мініатюрах. Спочатку його створили для аристократичних покровителів, можливо, жінок, які дуже любили історії про Артура».
Так прокоментувала знахідку д-р Ірен Фабрі-Теранші, фахівчиня з французьких текстів Кембриджської університетської бібліотеки, у розмові з The Guardian. Її слова підкреслюють головне: ця книга була завжди призначена для людей, для читання, для захоплення. Проте останні століття вона провела за зачиненими дверима приватних колекцій, і навіть науковці не мали можливості вивчити її повністю.
Приватна тиша
Усі три відомі примірники артуріанського циклу, включаючи Рукопис Лебоді, досі перебувають у приватних руках. Це означає, що більшість сторінок не були повністю задокументовані, описані чи проаналізовані. Значна частина ілюстрацій відома лише з каталогів аукціонів минулих століть або зрідка публікувалася в наукових монографіях обмеженим накладом. Досі ніхто не знає напевно, чи немає в тексті ще інших сюжетів, унікальних саме для цього примірника, адже повне наукове видання рукопису ніколи не готували.
Останнім відомим власником був французький промисловець і військовий герой Жан Лебоді, чиє імя й досі носить манускрипт. Після його смерті книга залишилася в родині, а згодом потрапила до закритої колекції, звідки її вирішили виставити на торги. Стартова ціна щонайменше 2 мільйони доларів. Фінальна сума, за прогнозами аукціонного дому, може бути значно вищою, адже повністю збережені середньовічні манускрипти з ілюмінацією такого рівня зявляються на ринку раз на кілька десятиліть. Для публічної бібліотеки чи музею це серйозне випробування для бюджету, навіть якщо заклад має потужний ендаумент. Проте фахівці вважають, що інвестиція окупиться сторицею не грошима, а науковим та культурним ефектом.
Шанс для всіх
У цьому й полягає головна інтрига аукціону. Якщо манускрипт придбає приватний колекціонер, він може зникнути з поля зору ще на десятиліття. Але якщо за нього позмагається велика публічна установа наприклад, Національна бібліотека Франції, Британська бібліотека чи один із провідних американських університетів Рукопис Лебоді нарешті стане доступним для всіх.
Вчені сподіваються не просто виставити книгу за склом. Вони хочуть вивчити текст повністю, порівняти з двома іншими копіями, зрозуміти, чому саме тут зявився Мерлін-олень і що це говорить про еволюцію артуріанського міфу в середньовічній Європі. Кожна нова сторінка, яку вдасться оцифрувати та опублікувати, може переписати окремі глави літературної історії. Досі ніхто не знає, чи є в цьому примірнику ще інші унікальні сюжетні лінії, приховані від попередніх власників.
Ілюстрації ж, особливо золоті мініатюри, мають потенціал стати справжньою подією для будь-якого музею. Експозиція, побудована навколо 126 малюнків, може привернути увагу не лише фахівців із середньовіччя, а й широкої публіки від школярів до художників і письменників, які продовжують черпати натхнення в легенді про Круглий стіл. Уявіть зал, де під спеціальним світлом демонструють сторінку з Мерліном-оленем, і діти бачать золото, яке не потемніло за сім століть.
Аукціон відбудеться найближчими тижнями. Молоток Christies визначить не лише нового власника, а й долю одного з найважливіших середньовічних текстів Європи. І якщо цього разу переможе публічна установа, 750 років тиші в приватних бібліотеках нарешті скінчаться.
Червоні крапки на щоках лицарів уже чекають на нових глядачів.
Про автора
