Ви колись замислювалися, чому в телефоні є п’ять справді близьких контактів і ще сотня знайомих? Виявляється, ця структура не унікальна для Homo sapiens. Наші найближчі родичі шимпанзе та бонобо формують соціальні кола за тими самими законами, що й ми. І це змушує по-новому поглянути на те, звідки взялася дружба.
Нове міжнародне дослідження, опубліковане у журналі iScience, виявило: великі мавпи інвестують найбільше часу в крихітне коло «кращих друзів», водночас підтримуючи слабші зв’язки з більшою кількістю групових товаришів. Це перекреслює уявлення про тваринні стосунки як про хаотичну мозаїку, де домінує лише боротьба за виживання. Еволюція, як виявилося, написала соціальний код набагато раніше, ніж з’явилася людська мова.
24 групи та математика дружби
Щоб зрозуміти, як мавпи керують своїм соціальним життям, команда під керівництвом Едвіна ван Левена з Утрехтського університету разом із колегами з Університету Карлоса III в Мадриді проаналізувала поведінку 24 груп шимпанзе та бонобо. Інструмент дослідження грумінг, той самий процес вичісування шерсті один одного, який у світі приматів замінює вечірні розмови за келихом вина, спільні походи в кіно та обійми після важкого дня.
Грумінг це не просто гігієна. Для мавп це валюта довіри, спосіб укласти союз і підтримати мир.
Час головна валюта.
Кожна сесія вимагає хвилин, яких у дикій природі обмаль. Тому вибір партнера для вичісування серйозне стратегічне рішення, а не випадкова примха. Модель, яку використала команда, враховувала просту, але незаперечну істину: у мавпи, як і в людини, лише 24 години на добу. Частину часу треба витратити на пошук їжі, частину на відпочинок, частину на оборону. Соціальний бюджет обмежений. Інвестувати в усіх однаково значить не інвестувати ні в кого по-справжньому.
Вчені застосували складну математичну модель, щоб відстежити, як кожна особина розподіляє свій обмежений час і соціальну енергію між членами групи. Вони порахували хвилини, поділили їх на партнерів і порівняли отримані профілі з людськими соціальними мережами. Результати виявилися вражаюче знайомими.
Більшість мавп віддавали левову частку грумінгу крихітній когорті улюбленців зазвичай одному-трьом індивідам. На решту групи припадали рідкісніші, коротші сесії догляду. Це шарувата структура внутрішнє коло, середнє коло, зовнішнє коло майже ідентична до тієї, що антропологи фіксують у людських спільнотах від сіл до мегаполісів.
Три кола. Як у нас.
Цікава деталь: мавпи, які жили в більших групах, виявлялися ще вибагливішими до своїх соціальних інвестицій. Чим більше потенційних партнерів оточувало тварину, тим ретельніше вона обирала, кому присвятити свою увагу. Люди поводяться так само, коли на вечірці з п’ятдесят гостей концентруються лише на трьох-чотирьох співрозмовниках, а решті віддають ввічливі, але поверхневі усмішки.
Цей феномен у людей іноді називають законом соціальної термодинаміки: ресурс уваги скінченний, а попит на нього зростає разом із кількістю «кандидатів». Тепер з’ясувалося, що мавпи підпорядковуються тим самим обмеженням. Їхній мозок, набагато менший за людський, вирішує ту саму оптимізаційну задачу.
Два види дві стратегії
Попри загальну схожість із людьми, шимпанзе та бонобо демонструють різні соціальні стилі. Різниця настільки виразна, що дослідники порівнюють її з різними культурами дружби в людському суспільстві.
Бонобо розподіляють грумінг рівномірніше між членами групи. Їхня мережа більш егалітарна, демократична, без різкого поділу на «своїх» і «всіх інших». Вони схожі на людей, які легко підтримують теплі стосунки з широким колом знайомих і не концентруються виключно на клані близьких друзів. Для бонобо кожен член групи потенційний друг, а не конкурент.
Шимпанзе діють інакше. Вони концентрують зусилля на меншій кількості обраних супутників, створюючи щільне внутрішнє коло. Їхня дружба це не розпилена увага, а лазерний фокус на тих, хто заслужив довіру. Якщо бонобо нагадують екстравертів, які легко знаходять спільну мову з усім табором, то шимпанзе ближчі до інтровертів із вузьким, але надзвичайно міцним колом.
І найдивовижніше: з віком шимпанзе стають ще вибагливішими. Старіші особини скорочують коло постійних партнерів і приділяють більше уваги тим небагатьом, хто справді важливий. Людям це знайомо з роками ми теж часто відсікаємо поверхневі зв’язки на користь кількох справжніх друзів, з якими можна мовчати годинами і не відчувати дискомфорту.
У шимпанзе старіння соціального профілю нагадує людське: молоді особини експериментують, шукають нових партнерів, інвестують у різні зв’язки. З роками цей ентузіазм змінюється виборчістю. Старий шимпанзе не гає часу на тих, хто може його підвести. Він обирає перевірених. Це економія сил, а не похилий вік.
Виборчість приходить із досвідом.
Бонобо такої тенденції не показали. Їхні соціальні кола не звужуються з віком. Вони продовжують інвестувати в широку мережу, незважаючи на сивину і досвід. Бонобо, яких іноді називають «гіппі серед приматів», вирішують соціальну задачу інакше. Їхні групи менш агресивні, конфлікти часто вирішуються через соціальний грумінг, а не силу. Тому широка мережа це не розкіш, а необхідність виживання. Кожен зв’язок потенційний буфер проти стресу.
Бонобо не старіють соціально.
«Можливо, це пов’язано з їхніми більш егалітарними соціальними системами. Бонобо, здається, живуть у більш плинних стосунках, із соціальними зв’язками, що виходять за межі групи, явище, яке ми рідко спостерігаємо у шимпанзе», пояснює Едвін ван Левен.
Еволюційні корені дружби
Дослідження пропонує глибший погляд на те, звідки взялася людська дружба. Якщо наші найближчі родичі будують стосунки за тими самими математичними правилами, ймовірно, ці правила закладені в еволюційній історії набагато глибше, ніж вважалося раніше. Ми успадкували не лише анатомію від спільних предків, а й базовий алгоритм соціального вибору.
Ван Левен переконаний: фундаментальні закони розподілу соціальних ресурсів працюють однаково в різних видів. Це означає, що дружба не винятково людська розкіш, а біологічна стратегія, яка допомагала виживати мільйони років.
«Наші результати свідчать про те, що базові правила, які керують тим, як особини розподіляють соціальні зусилля, застосовуються до кількох видів. Це вказує на глибоку еволюційну спадковість у тому, як організовані складні суспільства», каже вчений.
Разом із тим, відмінності між шимпанзе та бонобо доводять: еволюція не створила єдиний шаблон дружби. Існує кілька стратегій виживання через соціальні зв’язки. Одна через вузьке коло довіри, де кожен зв’язок перевірений часом. Інша через широку мережу взаємопідтримки, де гнучкість важливіша за глибину.
Що це дає нам
Чому це важливо не лише для приматологів? Розуміння того, як мавпи розподіляють соціальну енергію, може пролити світло на механізми кооперації, соціального навчання та емоційного благополуччя як у тварин, так і в людей. Зоопарки та заповідники вже зацікавилися цими даними, адже тепер вони можуть краще проєктувати умови для групових мавп, враховуючи їхні природні потреби в «близьких стосунках».
- Кооперація дослідження пояснює, чому деякі групи працюють як злагоджений механізм, а інші розпадаються на ворогуючі клани. Вибір партнера це перший крок до спільної мисливці чи оборони
- Соціальне навчання знання передаються не всім підряд, а через «ключових» індивідів, яким довіряють. Молодий шимпанзе навчиться розбивати горіхи не від випадкового дорослого, а від свого «кращого друга»
- Емоційне здоров’я відсутність стабільного внутрішнього кола може впливати на рівень стресу і тривожність так само, як і в людей. Самотність б’є по здоров’ю мавпи не менш болісно, ніж нас
Дані ван Левена та його колег уже зацікавили не лише біологів, а й психологів, які вивчають самотність у сучасному суспільстві. Якщо механізм дружби справді універсальний, то порада «знайди собі близького друга» не просто пуста банальність, а біологічна необхідність, закладена в нашому виді ще до появи Instagram і месенджерів.
Вчені давно підозрювали, що людська дружба це не просто культурна вигадка чи продукт цивілізації. Тепер у руках є кількісне підтвердження: алгоритми соціального вибору працювали ще до того, як наші предки вимовили перше слово, створили перше місто чи написали перший вірш про кохання.
Шимпанзе в заповіднику Чімфунші в Замбії, бонобо в лісах Конго всі вони, виявляється, щодня демонструють те, що ми інтуїтивно знаємо про себе. Дружба вимагає часу. Довіра будується повільно. А найцінніші стосунки їх небагато, і з віком їх стає ще менше. Але кожен із них важить більше за сотні поверхневих знайомств.
Наступного разу, коли ви витрачатимете годину на розмову з одним-єдиним другом замість поверхневого листування з десятком знайомих, згадайте: десь у африканських лісах старий шимпанзе робить точно такий самий вибір. І еволюція схвалює цей вибір вже шість мільйонів років.
Про автора
