Кейну Парсонсу ще не виповнилося двадцяти одного. А його фільм «Залаштунки» уже заробив у прокаті США сто тридцять пять мільйонів доларів більше, ніж черговий «Володар Всесвіту» з бюджетом у двісті мільйонів і арміями маркетологів.
Такого Голлівуд не очікував. І, схоже, ще не до кінця усвідомив.
Цього літа два незалежні фільми жахів «Залаштунки» від студії A24 та «Одержимість» від Focus Features увійшли до топів прокату, розчавивши на своєму шляху найдорожчі блокбастери сезону. Вони перекреслили правила залучення бюджетів і довели, що для перемоги у кіно більше не потрібні ні всесвітньо відомі франшизи, ні випуски з престижної кіношколи, ні зірки на кшталт Тома Круза. І якщо це не революція, то що?
Каси, що шокували індустрію
Усе почалося з тихого шоку перших вихідних червня. «Володарі Всесвіту» супергеройський блокбастер, побудований на ностальгії за іграшками 1982 року та мультсеріалом 1983 року зібрав лише двадцять девять мільйонів доларів за стартові три дні. Для проєкту з бюджетом близько двохсот мільйонів це не просто провал це катастрофа, яку обговорюють на кожній галузевій нараді. Після додавання маркетингових витрат, які зазвичай дублюють виробничий бюджет, стрічці потрібно було заробити щонайменше тристачотириста мільйонів, щоб просто вийти в нуль. Поки що до цієї позначки як до Місяця пішки.
«Мандалорець і Грогу» новий епізод космічної саги, яка народилася ще в 1977 році теж просів. За останній вікенд картина додала лише близько десяти мільйонів доларів. Для всесвіту «Зоряних воєн», де навіть посередні стрічки зазвичай збирають пятдесят мільйонів за вихідні, це цифри, про які раніше не могли й мріяти в поганому сенсі. Ностальгія, якою так пишалися мейджори, раптом виявилася тягарем, а не двигуном.
А тим часом у сусідніх залах відбувалося справжнє диво.
«Залаштунки» похмурий, навмисно заплутаний горор про нескінчений лабіринт тьмяно освітлених кімнат і вологих килимів, де глядачеві залишають більше запитань, ніж відповідей за перші вихідні зібрали вісімдесят один мільйон. Станом на середину червня американські збори сягнули ста тридцяти пяти мільйонів. Бюджет стрічки десять мільйонів. Десять. І навіть ця сума для дебютанта звучить фантастично, поки не порівняєш її з двома сотнями мільйонів конкурента.
Ще більш неймовірна історія в «Одержимості». Фільм, створений за приблизно мільйон доларів, без зірок першої величини та з сюжетом про соромязливого чоловіка, одержимого коханням, зробив те, що не вдавалося жодній стрічці з 1982 року: касові збори не впали на другому тижні, а зросли. І знову зросли на третьому. Востаннє таке траплялося з «Іншопланетянином» Стівена Спілберга, коли більшість нинішньої аудиторії «Одержимості» ще не була народжена.
Сьогодні «Одержимість» має на рахунку сто пятдесят два мільйони в США та двісті двадцять пять мільйонів у світі. Минулого вікенду обидва горори заробили приблизно по двадцять пять мільйонів кожен майже наздогнавши «Володарів Всесвіту» та значно випередивши «Мандалорця», хоча вийшли на екрани ще у травні. Аналітики прогнозують, що загальні світові збори «Одержимості» можуть перевищити результати обох науково-фантастичних блокбастерів разом узятих. Це вже не випадковість. Це тенденція.
Підліток, який бив систему
За цими цифрами стоять імена, яких ще два роки тому ніхто в Голлівуді не знав.
Кейн Парсонс, творець «Залаштунок», 18 червня відсвяткує двадцять перший день народження. Коли він працював над дебютним повнометражним фільмом, він ще був підлітком. Режисер «Одержимості» Каррі Баркер їй лише двадцять шість. Жоден із них не закінчував USC чи NYU. Жоден не проходив студійних стажувань і не носив каву продюсерам.
Обидва прийшли з YouTube. І це змінило все.
Парсонс роками знімав короткометражки, самостійно опановував монтаж, читав коментарі під відео та поступово збирав навколо себе спільноту. Його вебсерію «Залаштунки», запущену у шістнадцять років на основі інтернет-мему про «закулісся» таємничий лабіринт жовтих кімнат поза реальністю переглянули понад вісімдесят один мільйон разів. Студія A24, відома своїм вмінням відчувати пульс молодої аудиторії, побачила в цьому не просто вірусний контент, а голос нового покоління, яке виросло на Creepypasta і TikTok. Вони запропонували підлітку бюджет у десять мільйонів. Він перетворив його на сто тридцять пять.
«Це переломний момент для індустрії розваг», розповіла BBC кореспондентка видання The Wrap Кейла Кобб. Кіноіндустрія надто довго покладалася на одні й ті самі франшизи, тоді як глядачі особливо представники покоління Z все частіше шукають нові ідеї та оригінальні історії.
Баркер, своєю чергою, взяв знайому проблему стосунків і довів її до абсурду. В «Одержимості» немає космічних битв, компютерних монстрів і руйнування Манхеттена. Є лише людина, яка хоче, щоб її полюбили більше, ніж будь-кого іншого на світі. Ця емоційна простота, цей страх бути відкинутим, виявилися сильнішими за всі спецефекти Marvel разом узяті. Глядачі бачили на екрані не залізну людину, а себе. І це виявилося набагато страшнішим.
Нове покоління голосує грошима
Хто ж купує ці квитки?
За даними дослідження Fandango, покоління Z залишається найактивнішою аудиторією кінотеатрів. Протягом останнього року хоча б раз на сеансі побували вісімдесят сім відсотків представників цього покоління. Для порівняння, серед покоління X таких було сімдесят відсотків, а серед бебі-бумерів лише пятдесят вісім. Але справа не лише в кількості візитів. Представники покоління Z ходять у кіно близько семи разів на рік частіше за старших глядачів. Саме вони сьогодні визначають, які фільми стають подіями, а які залишаються в тіні.
Як писав Guardian, для багатьох двадцятирічних похід у кіно став способом вирватися з нескінченного потоку стрічок, новин і соцмереж. Кінозал перетворюється на «третє місце» простір поза домом і роботою, де люди спілкуються, тримаються за руки під час страшних сцен і відчувають себе частиною спільноти. Горор тут працює ідеально. Він створює спільний досвід, який неможливо передати через екран смартфона. Крик у темряві залу, колективне здригання, сміх від нервової напруги це те, за що платять.
Молоді глядачі приходять не лише за сюжетом. Вони хочуть разом переживати сильні емоції. А потім годинами обговорювати побачене в TikTok і Reddit, розбирати деталі, будувати теорії, сперечатися про моральні вибори героїв. «Залаштунки» навмисно залишають більше запитань, ніж відповідей. «Одержимість» простір для суперечок про межі кохання та одержимості. Такі фільми живуть довше, ніж будь-який блокбастер, який забувають одразу після виходу з залу. Вони стають культурними подіями, а не просто контентом.
Формула, що більше не працює
Ще пять років тому в Голлівуді вважалося аксіомою: щоб заробити багато, треба багато витратити. Запросити зірку за пятдесят мільйонів. Намалювати дракона на двісті мільйонів. Продати ностальгію тридцятирічної давнини. Засипати глядача спецефектами до тих пір, поки він не забуде, що сюжет дірявий.
Ця формула сьогодні дає збій. І дає збій системно.
Разом із недавніми невдачами «Джокера» та «Флеша» провали дорогих блокбастерів стають частиною тривожної для мейджорів тенденції. Величезні бюджети дедалі рідше гарантують успіх. Навпаки чим більше вкладено, тим важче вийти в плюс. «Мандалорцю» потрібно було заробити триста мільйонів, щоб просто не збанкрутувати. «Одержимості» достатньо було двох мільйонів, і все, що далі чистий прибуток, слава та карєра, побудована з нуля.
- Бюджет «Мандалорця і Грогу» близько 165 млн доларів, збори слабкі за мірками франшизи
- Бюджет «Володарів Всесвіту» понад 200 млн, стартові вихідні лише 29 млн
- Бюджет «Залаштунок» 10 млн, збори в США вже 135 млн
- Бюджет «Одержимості» близько 1 млн, світові збори 225 млн
Різниця виглядає абсурдною. Але вона цілком реальна. І вона лякає голлівудських бухгалтерів набагато сильніше, ніж будь-який фільм жахів.
Як зазначає редактор видання Screen International Джеремі Кей, Голлівуд не любить ризикувати і зазвичай робить ставку на перевірені рішення. Проте тепер студії більше не можуть автоматично розраховувати на те, що відомий бренд сам по собі гарантує мільйони проданих квитків. І більше не можуть ігнорувати ризик того, що черговий блокбастер за сотні мільйонів програє невеликому фільму, створеному молодими авторами для молодої аудиторії. На думку Кея, попереду нас чекає більше проєктів, орієнтованих саме на покоління Z. Особливо це стосується таких студій, як A24, Focus Features і Neon.
Майбутнє починається зараз
Чи означає це смерть блокбастера? Категорично ні.
Наступного року каси, найімовірніше, порветь новий «Спайдермен» або чергова «Історія іграшок». Сиквели, ремейки та франшизи нікуди не подінуться. Але правила гри змінилися назавжди. Студії вже зараз активніше шукають популярні інтернет-франшизи та авторів з величезною онлайн-аудиторією. Вони змушені слухати голоси, які виросли не в системі, а всупереч їй.
Кейн Парсонс, якому ще немає двадцяти одного, вже працює над наступним проєктом. Каррі Баркер отримав зелене світло на нову стрічку. Їхні імена сьогодні знає кожен, хто стежить за кіно. А ще кілька років тому вони просто завантажували відео на YouTube зі своїх спалень, монтуючи ночами на ноутбуках і читаючи коментарі незнайомців.
Майбутнє кіно, схоже, визначають не маркетингові стратегії та корпоративні франшизи.
А талановиті автори, розумні бюджети й глядачі, які справді хочуть побачити щось нове.
Про автора
