Ел Купер майже не вмів грати на органі. Але його пятнадцять хвилин на цьому інструменті 16 червня 1965 року стали найвідомішим саундтреком у рок-історії.
Це був лише початок.
Саме в цей день, у різні роки, світ отримав пісню, що очолила всі чарти; фестиваль, який перетворив тихе швейцарське містечко на столицю глобальної музики; культову комедію з Аретою Франклін та Реєм Чарльзом; і мюзикл, який досі не сходить з екранів. Розповідаємо, як 16 червня став днем, коли народжувались легенди.
Шість хвилин, що перевернули рок
1965 рік, студія в Нью-Йорку. Боб Ділан зібрав команду сесійних музикантів, щоб записати матеріал для нового альбому. Серед запрошених гітарист Майк Блумфілд, чий блюзовий стиль ідеально пасував до електричного звучання Ділана. Але справжній сюрприз прийшов з іншого боку пульта.
Ел Купер, молодий клавішник, який фактично був новачком у професійних студійних записах, сів за орган і почав грати те, що в голові без нот, без репетиції, навмання.
Ці пятнадцять хвилин імпровізації перетворились на саундтрек, який знає кожен.
Пісня «Like a Rolling Stone» вийшла на світ 16 червня і одразу сколихнула індустрію. Шість хвилин неймовірна тривалість для радіохіта шістдесятих, де стандартом були дві з половиною хвилини. Радіостанції спочатку боялись ставити такий довгий трек. Але коли публіка почула його, правила гри змінились назавжди. Журнал Rolling Stone згодом назве композицію найкращою піснею в історії рок-музики. Вона зламала уявлення про те, якою може бути популярна пісня, і відкрила епоху, в якій артисти отримували повну творчу свободу.
Джаз під швейцарським небом
1967 рік. На березі Женевського озера, серед лавандових схилів і тихих вілл, Клод Нобс відкриває перший Montreux Jazz Festival.
Ідея була сміливою: перетворити курортне містечко на епіцентр світового джазу. Перший склад вибуховий. На сцені зявились Чарльз Ллойд, Майлз Девіс, Кіт Джарретт, Weather Report, Ніна Сімон, Ян Гарбарек, Елла Фіцджеральд. Тихе швейцарське Монтре раптом опинилося на мапі кожного меломана планети.
Нобс поєднав музичний смак із технічною візією. Він почав записувати кожен концерт із самого першого дня, використовуючи найновіші на той момент технології. Сьогодні ця аудіовізуальна колекція внесена до реєстру UNESCO «Память світу» як унікальне культурне надбання людства.
Фестиваль виріс із камерного джазового зібрання до події світового масштабу.
Сьогодні він збирає 250 000 глядачів, має 11 сцен, 55 барів і триває шістнадцять днів поспіль. Жанри розширились від класичного джазу до року, хіп-хопу та поп-музики. Більше сотні артистів від Аланіс Моріссетт до нігерійського короля афробіту Кінга Санні Аде випустили живі альбоми, записані саме на березі Женевського озера. Montreux став другим за величиною джазовим фестивалем у світі, не втративши при цьому інтимності, з якої все починалось.
Літо любові та благодійності
Того ж таки 1967 року, 16 червня, у Каліфорнії стартував Monterey Pop Festival триденний вибух музики, що запалив «Літо любові» і закріпив за Каліфорнією статус центру контркультури.
Це була перша велика американська сцена для The Who, Джимі Гендрикса та Дженіс Джоплін. Глядачі побачили Гендрікса, що підпалює гітару, і The Who, що ламають інструменти театральність, якої світ ще не бачив.
Але не менш революційним був інший аспект події.
Усі артисти погодились виступати безкоштовно. Увесь прибуток на благодійність. На сцені зібрались легенди:
- The Who їхня перша велика американська поява
- Джимі Гендрікс з його театральним підпалом гітари
- Дженіс Джоплін голос, що визначив епоху
- Grateful Dead, The Byrds, Jefferson Airplane психоделічний звук Західного узбережжя
- Отіс Реддінг та Раві Шанкар соул і індійські раґи на одній сцені
Документальна стрічка Д.Е. Пеннебейкера зафіксувала атмосферу фестивалю і надихнула десятки тисяч молодих американців переїхати на Західне узбережжя. Monterey Pop став прообразом Вудстока, що відбувся два роки потому, і довів, що велика музика може поєднуватись із великою метою.
Місія від Бога
1980 рік. Чикаго, кінотеатри наповнюються глядачами, які прийшли на премєру комедії «The Blues Brothers».
«Місія від Бога» саме з такими словами брати Джейк та Елвуд Блюз вирушили рятувати католицький притулок, де вони виросли.
Джон Белуші та Ден Ейкройд зіграли умовно-достроково звільнених увязнених, яким належало виконати справжній подвиг. Їм потрібно було заробити пять тисяч доларів на податковий борг закладу. Для цього довелося воззєднати ритм-енд-блюзовий гурт і влаштувати концерт.
Стрічка подарувала світу незабутні музичні номери за участю Арети Франклін, Рея Чарльза, Джеймса Брауна та Кеба Келлоуе. Саундтрек отримав «платиновий» статус, а фільм, завдяки руйнівним автомобільним погоням і харизматичному дуету, миттєво став культовим. Його досі цитують, переглядають і наслідують рідкісний випадок, коли комедія з телешоу переросла в кінокласику світового масштабу.
Бризинки, шкіряні куртки і вічні хіти
1978 рік. На екрани виходить «Grease» мюзикл про кохання Денні та Сенді, що розгортається у пятдесятих.
Джон Траволта та Олівія Ньютон-Джон станцювали і заспівали собі прямо в культурний канон. Фільм став четвертим за касовими зборами музичним фільмом в історії кіно. Три пісні з саундтреку одночасно увійшли до топ-5 чарту Billboard результат, який і сьогодні вражає своєю потужністю.
За сумою цих подій 16 червня перетворилося на своєрідний портал у культурну історію.
Від імпровізації Ела Купера до першого акорду на сцені у Монтре ця дата зібрала під одним календарним днем цілі епохи, стилі та голоси, які продовжують звучати.
Про автора
